1. Словник української мови в 11 томах

поцвісти

ПОЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док.

1. Цвісти якийсь час.

— Не слід їм, вітре, догоджати, Бо що вони за Квіти, треба знати? Ще тиждень поцвітуть, А потім і посхнуть (Гл., Вибр., 1951, 64).

2. Вкритися цвіллю цілком або в багатьох місцях.

— Хазяйствечко чисто пропало.. У льоху досі огірки поцвіли, капуста загнилася (Л. Янов., І, 1959, 56);

В кутках із стелі звисало павутиння, а один куток аж чорний був од вогкості і знизу навіть поцвів (Головко, II, 1957, 95);

*Образно. Життя в Глухові пожвавішало. Зате в самому інституті стало ще нудніше. Почувалося, що все тут протрухло, поцвіло, а як усе це освіжити — не знали (Вас., IV, 1960, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцвісти — поцвісти́ 1 дієслово доконаного виду цвісти деякий час поцвісти́ 2 дієслово доконаного виду покритися цвіллю Орфографічний словник української мови
  2. поцвісти — -іту, -ітеш, док. 1》 Цвісти якийсь час. 2》 Вкритися цвіллю цілком або в багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцвісти — ПОЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. 1. Цвісти якийсь час. – Не слід їм, вітре, догоджати, Бо що вони за Квіти, треба знати? Ще тиждень поцвітуть, А потім і посхнуть (Л. Глібов). 2. Вкритися цвіллю цілком або в багатьох місцях. – Хазяйствечко чисто пропало .. Словник української мови у 20 томах
  4. поцвісти — Поцвісти́, -ту́, -те́ш, -ту́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. поцвісти — Поцвісти́, -ту́, -те́ш гл. 1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки. Харьк. 2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Харьк. у. Баба... така стара, що вже аж поцвіла. Чуб. II. 332. Словник української мови Грінченка