почавити
ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., перех.
1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Почавив чобітьми жуків;
// Пом’яти що-небудь.
Почавити виноград.
2. Чавити якийсь час.
Почави́ти го́лодом — фізично знищити тривалим голодуванням.
— Аби їй хоча б стільки дітей, як мені, де вони тільки на мою голову беруться? У других людей хоч голодом почавило, а тут така прожир, ніколи нема їм наїду (Стельмах, І, 1962, 222).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- почавити — почави́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- почавити — -чавлю, -чавиш; мн. почавлять; док., перех. 1》 Подавити, потоптати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. || Пом'яти що-небудь. Почавити виноград. 2》 Чавити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- почавити — ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., кого, що. 1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. І дороги погані, і все запруджене військом, – як би не почавити людей, здебільшого своїх (І. Словник української мови у 20 томах
- почавити — Почавити, -влю, -виш гл. Раздавить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка