1. Словник української мови в 11 томах

починитися

ПОЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док., заст.

1. Зробитися, вчинитися.

[Гадюка:] ..Що це з тобою починилося: ти сам з собою розмовляєш? (Кроп., V, 1959, 497).

2. Удавати з себе кого-небудь.

— Не мила жінка й посуду сьогодні; заходила сусідка закликати з собою до Йордану, — починилась моя дружина хворою (Л. Укр., І, 1951, 443).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. починитися — почини́тися дієслово доконаного виду поробитися; удати з себе кого-небудь рідко Орфографічний словник української мови
  2. починитися — -чиниться, док., заст. 1》 Зробитися, вчинитися. 2》 Удавати з себе кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. починитися — ПОЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док., заст. 1. Зробитися, вчинитися. [Гадюка:] .. Що це з тобою починилося: ти сам з собою розмовляєш? (М. Кропивницький). 2. Удавати з себе кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. починитися — УДАВА́ТИ (ВДАВА́ТИ) що (діючи певним чином, приховувати свої справжні наміри, почуття тощо з певною метою), ПОКА́ЗУВАТИ, ПРИКИДА́ТИСЯ, ІНСЦЕНУВА́ТИ. — Док.: уда́ти (вда́ти), показа́ти, прики́нутися, інсценува́ти, почини́тися заст. Словник синонімів української мови