1. Словник української мови в 11 томах

почорнілий

ПОЧОРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до почорні́ти.

Небілена спочатку, почорніла від негоди,.. стояла вона [тюрма] над горою (Мирний, І, 1954, 319);

Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев’яну почорнілу церковцю (Н.-Лев., II, 1956, 401);

Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (Гончар, III, 1959, 214);

Почорніла вся від горя, Вдова побігла аж до моря (Нагн., Вибр., 1957, 139);

Він [Харків] плаче з радості, весь почорнілий з муки (Сос., II, 1958, 475).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почорнілий — почорні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. почорнілий — див. чорний Словник синонімів Вусика
  3. почорнілий — [почоурн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. почорнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до почорніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. почорнілий — ПОЧОРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до почорні́ти. Небілена спочатку, почорніла від негоди, .. стояла вона [тюрма] над горою (Панас Мирний); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев'яну почорнілу церковцю (І. Словник української мови у 20 томах
  6. почорнілий — Почорні́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. почорнілий — Почорнілий, -а, -е Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Мир. Пов. II. 41. Почорнілий дах. Словник української мови Грінченка