1. Словник української мови в 11 томах

пошкребти

ПОШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, перех. Док. до шкребти́.

Яків Степанович спохмурнів, заклопотано пошкріб потилицю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 73);

Закололи, значить, того кабана ік Новому року. Закололи, обсмалили, пошкребли, хвоста та вуха дітям пооддавали (Вишня, II, 1956, 37);

*Образно. Треба зробити так, щоб у «Зірці» [колгоспі] все було гаразд. А Храпчука пошкребти, і добре пошкребти, щоб зійшов із нього дешевий блиск (Жур., Вел. розмова, 1955, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошкребти — пошкребти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пошкребти — -бу, -беш, перех. Док. до шкребти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пошкребти — ПОШКРЕБТИ́, ПОСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, кого, що. Док. до шкребти́. Яків Степанович спохмурнів, заклопотано пошкріб потилицю (Ю. Збанацький); Закололи, значить, того кабана ік Новому року. Словник української мови у 20 томах
  4. пошкребти — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
  5. пошкребти — Пошкребти, -бу, -бе́ш гл. = поскребти. Словник української мови Грінченка