1. Словник української мови в 11 томах

пощебетати

ПОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.

1. Щебетати якийсь час.

2. розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок).

Зате ж Софійка звивається, мов ластівочка: і з паннами пощебече, і з панами чемненько поговорить, і паничам щось закине (Л. Укр., III, 1952, 501).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пощебетати — пощебета́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пощебетати — -ечу, -ечеш, док. 1》 Щебетати якийсь час. 2》 розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пощебетати — ПОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Щебетати якийсь час. 2. розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок). Зате ж Софійка звивається, мов ластівочка: і з паннами пощебече, і з панами чемненько поговорить, і паничам щось закине (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах