поєний
ПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пої́ти.
— Йому [Саві] однаково, чи товар поєний, чи ні, — коби йому спрага не допікала (Коб., II, 1956, 21);
Поєна дощами земля;
// по́єно, безос. присудк. сл.
Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (Фр., II, 1950, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поєний — по́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- поєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поєний — ПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пої́ти. – Йому [Саві] однаково, чи товар поєний, чи ні, – коби [аби] йому спрага не допікала (О. Кобилянська); Поєна дощами земля; // по́єно, безос. пред. Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (І. Франко). Словник української мови у 20 томах