1. Словник української мови в 11 томах

поїння

ПОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пої́ти.

Прості вони [обов’язки Данька]: вранці мусиш наварити каші, в пору поїння отари — натягати води (Гончар, Таврія, 1952, 188);

Селу вигідно мати власні «теплиці» — чи то для поїння худоби зимою, чи для прання білизни (Вільде, Сестри… 1958, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поїння — пої́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поїння — -я, с. Дія за знач. поїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поїння — ПОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пої́ти. Прості вони [обов'язки Данька]: вранці мусиш наварити каші, в пору поїння отари – натягати води (О. Гончар); Селу вигідно мати власні “теплиці” – чи то для поїння худоби зимою, чи для прання білизни (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах