по-дитячому
ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл. Як дитина, подібно до дитини.
Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Л. Укр., III, 1952, 662);
Попереду було стільки широкого щастя.. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустріч великому світанню (Гончар, III, 1959, 185);
// Як у дитини.
На його дивилось лице, по-дитячому лагідне й привітне (Вас., І, 1959, 302);
Сльози текли по-дитячому з його потемнілих очей (Мик., II, 1957, 309);
// Як дитині.
Орисі зробилося по-дитячому радісно (Тют., Вир, 1964, 520);
// Як дитину.
— Данилко, рідненький… Це ти? — Вже і його вона зве по-дитячому. Сказано, мати (Стельмах, II, 1962, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- по-дитячому — по-дитя́чому прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- по-дитячому — присл. Як дитина, подібно до дитини. || Як у дитини. || Як дитину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- по-дитячому — ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл. Як дитина, подібно до дитини. Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Леся Українка); Попереду було стільки широкого щастя .. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустріч великому світанню (О. Словник української мови у 20 томах