по-твоєму
ПО-ТВО́ЄМУ, присл.
1. Як ти робиш, як бажаєш, як кажеш і т. ін.
— Та все ж, хоть схаменусь, — сказав він, — хоч посію, Та не по-твоєму: зроблю, як сам умію (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62);
— Нехай все буде по-твоєму, Дай тілько Турнові моєму Хоть трохи на світі пожить (Котл., І, 1952, 262);
— Хай я завтра в обід сам йому віддам [рукавичку].. — Ну, добре. Хай і по-твоєму буде! — одказала, зітхнувши, Катря й почала в хаті поратись (Мирний, IV, 1955, 289).
2. у знач. вставн. сл. На твою думку.
— По-твоєму, то всі б то люде готові поїсти одні других? (Н.-Лев., VI, 1966, 411);
[Лицар:] Одкритий лід і восени розтане, гора впаде і всіх завалить нас. [Молодий хлопець:] А що ж, по-твоєму, чинити маєм? (Л. Укр., II, 1951, 215);
— А ми, по-твоєму, хто? — вигукнув котрийсь із натовпу фронтовиків, що стіною стояли перед самим ганком. — Ми і є вона, Червона Армія! (Гончар, II, 1959, 17).
Значення в інших словниках
- по-твоєму — по-тво́єму прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- по-твоєму — рідко по-твому, присл. 1》 Як ти робиш, як бажаєш, як кажеш і т. ін. 2》 у знач. вставн. сл. На твою думку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- по-твоєму — По-тво́єму, по-тво́му, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- по-твоєму — ПО-ТВО́ЄМУ, присл. 1. Як ти робиш, як бажаєш, як кажеш і т. ін. – Та все ж, хоть схаменусь, – сказав він, – хоч посію, Та не по-твоєму: зроблю, як сам умію (П. Словник української мови у 20 томах