1. Словник української мови в 11 томах

правитель

ПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині.

Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії (Ком. Укр., 8, 1962, 42);

Єдину й неділиму Росію, мов шашелі, роз’їли дрібні правителі, єдина й неділима розповзалася на тисячі чиновницьких самодержавств (Стельмах, І, 1962, 565);

// Той, хто править, керує ким-, чим-небудь.

За що пак милує господь Лихую твар такую, як цей правитель?.. Другий год, як він з німецькими плугами Забрався голий в цей куток (Шевч., II, 1963, 114).

2. заст. Керівник канцелярії.

Лошакова призначили у Польщу губернатором. Він узяв Проценка з собою за правителя (Мирний, III, 1954, 412);

Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (Стельмах, І, 1962, 329).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правитель — прави́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правитель — див. начальник Словник синонімів Вусика
  3. правитель — [правитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. правитель — -я, ч. 1》 Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. || Той, хто править, керує ким-, чим-небудь. 2》 заст. Керівник канцелярії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. правитель — 1. владар, володар, владця, голова, господар, державець, кермач, керівник, можновладець, моцьпан, пан, начольник, провідник, управитель, див. директор, принципал, шеф 2. це див. губернатор Словник чужослів Павло Штепа
  6. правитель — ПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. правитель — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Словник синонімів української мови