1. Словник української мови в 11 томах

правомочний

ПРАВОМО́ЧНИЙ, а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження.

У січні 1918 р. до Брест-Литовська прибула правомочна делегація Українського Радянського уряду (Іст. УРСР, II, 1957, 97);

Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з’їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правомочний — правомо́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. правомочний — -а, -е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правомочний — Правосильний, правоважний, правовладний, чинний, дійовий, важний Словник чужослів Павло Штепа
  4. правомочний — ПРАВОМО́ЧНИЙ, а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. правомочний — ПОВНОВА́ЖНИЙ (який має певні повноваження, права), ДІ́ЙСНИЙ, ПРАВОМО́ЧНИЙ юр. Повноважний представник; Повноважний член; Прийшло повідомлення, що його обрано дійсним членом Російського Географічного Товариства (З. Тулуб); Збори цілком правомочні (В. Логвиненко). Словник синонімів української мови