1. Словник української мови в 11 томах

праник

ПРА́НИК, а, ч. Дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання.

Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Фр., III, 1950, 92);

Ляскають праники — жінки полотно вибивають (Головко, І, 1957, 189);

*У порівн. — Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (Стельмах, I, 1962, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праник — Пра́ник: — рубель для качання білизни [21] Словник з творів Івана Франка
  2. праник — пра́ник іменник чоловічого роду прач Орфографічний словник української мови
  3. праник — -а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. праник — ПРА́НИК, а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (І. Франко); Ляскають праники – жінки полотно вибивають (А. Словник української мови у 20 томах
  5. праник — пра́ник: ◊ язи́к як пра́ник → язик Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. праник — ПРА́НИК (валок для вибивання білизни під час прання), ПРАЧ. На кладці перуть підтикані молодиці, задивились на наших мандрівників, на часину праники поопускали (Олена Пчілка); На ставу глухо гухкають прачами молодиці, перучи плаття в ополонках (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  7. праник — Пра́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. праник — Праник, -ка м. 1) Валекъ у прачекъ. Вас. 169. 2) Часть тѣла (какая?) ЕЗ. V. 66. 3) Рядовина праник. см. рядовина 1. Вас. 168. Словник української мови Грінченка