прання

ПРАННЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. Пра́ти.

Одна [сорочка] на мені, а друга в пранні (Укр., присл., 1963, 49);

Якби хтось сказав, що ця постать здатна в своїм житті до чогось іншого, крім шиття, прання й варіння, ..— висміяв би [Калинович] таку людину (Фр., VI, 1951, 162);

— Олімпіаді подобалось, щоб під мороз на річці прала білизну. То до прання я маю смак (Чорн., Визвол. земля, 1950, 213);

Прання і прасування білизни, чищення взуття, підмітання, миття й натирання підлоги, приготування їжі значно скоріше виконуються за допомогою засобів побутової механізації (Ком. Укр., 4, 1967, 59).

2. Те, що переться чи підлягає пранню.

— Та й прання назбиралося (Ле, Право.., 1957, 16);

Більше вона ні слова не сказала матері, а, наклавши на плече гору прання, пішла розвішувати його на тину (Тют., Вир, 1964, 130).