1. Словник української мови в 11 томах

прародич

ПРАРО́ДИЧ, а, ч. Давній предок, від якого ведеться початок певного роду.

Петро Сахно «в анкету вник» І відхилив заяву. Подай прародичів йому Від самого Адама (Біл., Зигзаг, 1956, 16);

// мн. Про біблійних Адама і Єву.

Бог, виганяючи з раю наших прародичів, дав їм за одежу шкіри звірячі (Фр., IV, 1950, 123);

// Попередник якогось виду в тваринному чи рослинному світі.

Прародичі тигрів і левів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прародич — праро́дич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прародич — див. пращур Словник синонімів Вусика
  3. прародич — -а, ч. Давній предок, від якого ведеться початок певного роду. || мн. Про біблійних Адама і Єву. || Попередник якогось виду в тваринному чи рослинному світі. Прародичі тигрів і левів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прародич — ПРАРО́ДИЧ, а, ч. Давній предок, від якого ведеться початок певного роду. Петро Сахно “в анкету вник” І відхилив заяву. Подай прародичів йому Від самого Адама (Д. Білоус); // мн. Про біблійних Адама і Єву. Словник української мови у 20 томах
  5. прародич — ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст. Словник синонімів української мови
  6. прародич — Праро́дич, -ча м. Прародитель. З того самого дерева заказав Памбіх (= Пан-Біг) їсти япка нашим прародичам. Гн. І. 19. Словник української мови Грінченка