1. Словник української мови в 11 томах

преамбула

ПРЕА́МБУЛА, и, ж.

1. Вступна частина якого-небудь важливого документа — законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення і т. ін.

2. жарт. Вступ до чого-небудь.

Куди там! Старий.. тільки договорював преамбулу. Він аж тремтів, знайшовши вдячного слухача (Ю. Янов., І, 1954, 132);

Оцю преамбулу, сказать, Ми пишемо свідомо, — Щоб вам докладно показать, І хто ми є, і що ми (Воскр., З перцем!, 1957, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. преамбула — преа́мбула іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. преамбула — [преиамбула] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. преамбула — -и, ж. 1》 Вступна частина якого-небудь важливого документа – законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення і т. ін. 2》 Передмова до будь-якого твору. 3》 жарт. Вступ до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. преамбула — ПРЕА́МБУЛА, и, ж. 1. Вступна частина якого-небудь важливого документа – законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. преамбула — преа́мбула (від лат. praeambulus – той, що передує) вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що є підставою для його видання або укладення. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. преамбула — ВСТУП (початкова частина книжки, статті, музичного твору), ПРОЛО́Г, ПРЕА́МБУЛА книжн., жарт.; ПЕРЕДМО́ВА, ПЕРЕДСЛО́ВО рідше, ПЕРЕ́ДНЄ СЛО́ВО, ПЕРЕ́ДНІ УВА́ГИ заст. (до книжки, статті); ПРЕЛЮ́ДІЯ (перев. Словник синонімів української мови
  7. преамбула — рос. преамбула 1. Вступна частина певного документа, трактату з коротким (стислим) розкриттям його основного змісту, обґрунтуванням основних положень його доцільності. Eкономічна енциклопедія