1. Словник української мови в 11 томах

приволочити

ПРИВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех., рідко.

1. у сполуч. із сл. ноги, фам. Прийти, з’явитися куди-небудь.

[Xрапко:] Постій же, запопаду я тебе. Побачимо ще, хто на кому помститься, як твій бузівок приволоче ноги у двір, — я його підсаджу через перелаз (Мирний, V, 1955, 164).

2. Те саме, що заволочи́ти.

Всю ніч його [пана] мучили страшенні сни: ..збунтовані мужики клали його на землю і бралися приволочити його бороною (Фр., VIII, 1952, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приволочити — приволочи́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приволочити — -очу, -очиш, док., перех., рідко. 1》 у сполуч. зі сл. ноги, фам.Прийти, з'явитися куди-небудь. 2》 Те саме, що заволочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приволочити — ПРИВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого, що, рідко. 1. у сполуч. зі сл. ноги, фам. Прийти, з'явитися куди-небудь. [Храпко:] Постій же, запопаду я тебе. Словник української мови у 20 томах