прив’ядання

ПРИВ’ЯДА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. прив’яда́ти.

Молодий, усіх я запевняв, Що вона [осінь] — не смерть, а відпочинок, Що осіннє прив’ядання трав І кружляння голубих сніжинок — Лиш весняних трав передчуття (Рильський, II, 1960, 213);

Любив Головатий степ і в ранню пору весняного пробудження, і в час цвітіння, і в дні його прив’ядання (Добр., Очак. розмир, 1965, 22);

Дерева, квіти, трави повторюють собі свій річний цикл умирання, весіннього відродження, літнього розквіту, осіннього прив’ядання, потім знову відродження (Іщук, Вербівчани, 1961, 310).