прив’язуватися
ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИВ’ЯЗА́ТИСЯ, яжу́ся, я́жешся, док.
1. до чого, чим. Прикріплюватися за допомогою мотузка, вірьовки і т. ін.
Гандзя бачила, як підперізувався Янко, як він вчепився за залізне кільце, як обмотував ногу Гарикові і як Гарик прив’язувався галстуком (Трубл., II, 1950, 82);
— До чого б тілько прив’язатись?.. Ага! Ось до сії [цієї] дошки… (Мирний, І, 1954, 363).
2. до кого — чого, перен. Відчувати прив’язаність, прихильність, звикати до кого-, чого-небудь.
Він кождого дня більше прив’язувався до неї [графині] (Фр., VIII, 1952, 232);
З кожним днем вона все дужче прив’язувалась до Володі (Ткач, Арена, 1960, 208);
Глухарі прив’язуються до своїх токовищ, і єдиний поки що шлях до збереження цих птахів — не займати тих місць, де вони перебувають (Веч. Київ, 15.І 1966, 3);
Він прив’язався до Соломії, що огрядною постаттю нагадувала йому жінку (Коцюб., І, 1955, 347).
3. перен., розм. Переслідуючи з певною метою, невідступно ходити за ким-небудь.
Знову перевіряє [дівчина], чи не прив’язався хто до неї (Ю. Янов., IV, 1959, 207);
// Нав’язуватися із своїми почуттями, пропозиціями і т. ін.
[Наталка:] Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив’яжуться; возному так одрізала, що мусить одчепитися (Котл., II, 1953, 19);
// Невідступно переслідувати (про думку, мелодію і т. ін.).
Віталій просто казився, коли до нього прив’язувався якийсь романсик. Зараз його переслідував стриботливий мотивчик з банальними словами (Мур., Свіже повітря.., 1962, 42);
// Прискіпуватися до когось, набридати кому-небудь.
— Застане [Тимоха] мене одного, — причепиться, прив’яжеться, щоб не завівся битись (Кв.-Осн., II, 1956, 294);
[Баба:] Зійди ти з моїх очей, чого ти прив’язався до мене! (Вас., III, 1960, 51).
4. до кого і без додатка, перен., розм. Передаватися кому-небудь (про хворобу).
— Нас тут лікарі назвали хворими. Чому? Бач, хвороба до кожного з нас прив’язалася, з ладу вивела (Збан., Сеспель, 1961, 56);
— Грип прив’язався, як реп’ях до кожуха (Собко, Матв. затока, 1962, 237);
5. тільки недок. Пас. до прив’я́зувати 1.
Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив’язувались човни (Л. Укр., III, 1952, 612);
До палички прив’язується довгесенький мотузок (Вишня, І, 1956, 449).