прив’ялений

ПРИВ’Я́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прив’яли́ти.

Не вивітрюючись, застоялись у високім бур’яні густі пахощі прив’яленого сонцем полину, розімлілої лободи, лугових трав (Гончар, II, 1959, 239);

Повіяв ранковий вітер і приніс із степового озера запах прив’яленого осінню татар-зілля (Дмит., Наречена, 1959, 97);

Навколо — суцільні зарості жостеру з чорними прив’яленими ягодами, (Наука.., 2, 1971, 18).

2. у знач. прикм. Який досягається недовгим в’яленням.

Для штучного сушіння траву звозять на місце зберігання у прив’яленому стані (Хлібороб Укр., 7, 1964, 10).