приговорити
ПРИГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех.
1. діал. Домовити (у 2 знач.).
— Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 351).
2. діал. Підмовити.
Приговорила [Оришка] одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини зараз біля Горішка, буцім для себе (Мирний, IV, 1955, 211).
3. заст. Постановити, ухвалити.
Високі радники приговорили, і король Ян-Казімір повелів: до початку кампанії.. власну чернь у себе за спиною приборкати (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приговорити — приговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- приговорити — -ворю, -вориш, док., перех. 1》 діал. Домовити (у 2 знач.). 2》 діал. Підмовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приговорити — Відсуджувати, відсудити, повідсуджувати, засуджувати, засудити, позасуджувати, осуджувати, осудити, поосуджувати, присуджувати, присудити, поприсуджувати Словник чужослів Павло Штепа
- приговорити — ПРИГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого. 1. діал. Домовити (у 2 знач.). – Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. діал. Підмовити. Словник української мови у 20 томах
- приговорити — Рю, -риш, док. Випити пляшку повністю. Бачиш, приговорили всі три пляшки, а ти казав, що буде багато горілки. Словник сучасного українського сленгу
- приговорити — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- приговорити — Приговори́ти см. приговорювати. Словник української мови Грінченка