1. Словник української мови в 11 томах

пригоночний

ПРИГО́НОЧНИЙ, а, е, спец. Який здійснюється пригонкою.

При складанні машин доводиться робити багато пригоночних операцій: свердління, шабрування, притирання та ін. (Слюс. справа, 1957, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригоночний — приго́ночний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пригоночний — ПРИГО́НОЧНИЙ, а, е, спец. Який здійснюється пригонкою. При складанні машин доводиться робити багато пригоночних операцій: свердління, шабрування, притирання та ін (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах