1. Словник української мови в 11 томах

придобрюватися

ПРИДО́БРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИДОБРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИДОБРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм. Те саме, що піддо́брюватися 1.

— Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. — Не придобряйся, знаю, — буркнув Матвій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 388);

На різки там складалися: кожен по шагу; а давали й побільше, щоб придобритись цензорові (Свидн., Люборацькі, 1955, 113);

Попросилася [Левантина] погуляти, подавши ввечері самовар. Квасюк, бажаючи придобритися до неї, зараз же пустив (Гр., II, 1963, 269);

Мені чомусь заманулося придобритися перед удовицею, і я вчинив новий гріх: узяв з неї наполовину менший корець борошна за помел (Минко, Моя Минківка, 1962, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. придобрюватися — придо́брюватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. придобрюватися — [приедобр'уватиес'а] -р'уйус'а, -р'уйеіс':а, -р'уйеіц':а, -р'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. придобрюватися — -ююся, -юєшся і придобрятися, -яюся, -яєшся, недок., придобритися, -рюся, -ришся, док., розм. Те саме, що піддобрюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. придобрюватися — ПРИДО́БРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИДОБРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИДОБРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм. Те саме, що піддо́брюватися 1. – Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. – Не придобряйся, знаю, – буркнув Матвій (І. Словник української мови у 20 томах
  5. придобрюватися — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  6. придобрюватися — Придобрюватися, -рююся, -єшся сов. в. придобритися, -рюся, -ришся, гл. Подлаживаться, подладиться, поддабриваться, поддобриться. Бач як придобрився — все помагає. Конст. у. Словник української мови Грінченка