1. Словник української мови в 11 томах

прижитий

ПРИЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прижи́ти.

Та худоба, що прижита ними самими, не йде у пай (Мирний, IV, 1955, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прижитий — прижи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прижитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прижити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прижитий — ПРИЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прижи́ти. Та худоба, що прижита ними самими, не йде у пай (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах