1. Словник української мови в 11 томах

прикинутий

ПРИКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прики́нути¹.

Вийшовши, не зважиться [Тихович] повернути у хату, щоб знов не почути на собі докірливого погляду, не побачити нещасного діда, прикинутого йому, як винуватцеві недолі цілої родини… (Коцюб., І, 1955, 222);

Вдома її чекала прикинута на сусідку Льоля (Перв., Материн.. хліб, 1960, 36);

// прики́нуто, безос. присудк. сл.

Далі разом з Теодозею повела [хазяйка] розмову про Варшаву, про Петербург. Прикинуто було кільки слів навіть про Париж і французькі моди (Н.-Лев., І, 1956, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикинутий — прики́нутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прикинутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прикинути I. || прикинуто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикинутий — ПРИКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прики́нути¹. Вийшовши, не зважиться [Тихович] повернути у хату, щоб знов не почути на собі докірливого погляду, не побачити нещасного діда, прикинутого йому, як винуватцеві недолі цілої родини... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. прикинутий — А, -е. Вдягнутий. Прикольно прикинутий чувак. Словник сучасного українського сленгу
  5. прикинутий — (-а, -е) мол., крим.; схвальн. Модно, гарно вдягнений. БСРЖ, 474; ПСУМС, 57; ЯБМ, 2, 230. Словник жарґонної лексики української мови