1. Словник української мови в 11 томах

прикипілий

ПРИКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прикипі́ти.

Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно, у вінках, які забула зняти перед боєм!.. Немає вінків, немає цвіту — саме лиш бадилля, ..прикипіле на грудях кров’ю… (Гончар, III, 1959, 454);

Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата, з прикипілою до них дівчиною в кожушку (Стельмах, І, 1962, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикипілий — прикипі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прикипілий — [приекиеп’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. прикипілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прикипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прикипілий — ПРИКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прикипі́ти. Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно, у вінках, які забула зняти перед боєм! .. Немає вінків, немає цвіту – саме лиш бадилля, .. прикипіле на грудях кров'ю... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. прикипілий — Прикипі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)