1. Словник української мови в 11 томах

прикрість

ПРИ́КРІСТЬ, рості, ж. Те, що викликає негативні емоції; неприємність.

— А! горенько наше: обіжають нас [мужики], говорять тобі прикрості, і нічого не вдієш.., — репетував о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 61);

Щось тривожило його [Щорса]. Тільки Боженка в цю хвилину хвилювали свої прикрості, тому він, не помітив душевного стану свого друга (Довж., І, 1958, 179);

Перегуда пильно глянув на обох і зрозумів, що, коли він робив звіт, тут сталася якась важка прикрість (Кучер, Прощай.., 1957, 334);

Це був особливий день, повний прикростей і невдач (Гур., Новели, 1951, 88);

// Почуття незадоволення в результаті якоїсь невдачі; досада.

Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (Коцюб., III, 1956, 127);

— Нічого я не чула, Петю, нічого не бачила. Отака прикрість… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 189);

Побачила себе [Ніна] раптом у своїй кімнаті й опам’яталась. Але від цього ще нестерпнішою стала вся прикрість того, що сталося (Донч., V, 1957, 501).

Завдава́ти (завда́ти, роби́ти, зроби́ти, справля́ти, спра́вити і т. ін.) при́крість кому — робити кому-небудь неприємність, ображати кого-небудь.

— Як він про мене говорив? — визвірився Ауер і схопився з стільця. — Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити. І вам не хочу прикрості завдавати (Хижняк, Тамара, 1959, 96);

Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном (Кобр., Вибр., 1954, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикрість — прикрість – прикрощі Розрізняються значенням. Прикрість – те, що викликає негативні емоції; неприємність. Зробити прикрість. Не знати прикростей. Прикрощі – 1. Неприємні події, лихі пригоди, невдачі, злигодні. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прикрість — при́крість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. прикрість — див. біда; пригода Словник синонімів Вусика
  4. прикрість — [прикр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. прикрість — -рості, ж. Те, що викликає негативні емоції; неприємність. || Почуття невдоволення внаслідок якоїсь невдачі; досада. Завдавати прикрість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прикрість — ПРИ́КРІСТЬ, рості, ж. Те, що викликає негативні емоції; неприємність. – А! горенько наше: обіжають нас [мужики], говорять тобі прикрості, і нічого не вдієш.., – репетував о. Артемій (І. Словник української мови у 20 томах
  7. прикрість — син. прикрість, неприємність: западло, падлянка. Словник жарґонної лексики української мови
  8. прикрість — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  9. прикрість — При́крість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. прикрість — Прикрість, -рости ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. Н. Вол. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка