прилазити
ПРИЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПРИЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.
1. Наближатися до кого-, чого-небудь, плазуючи (про плазунів).
Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости і як потім прилазять за ними (Мирний, І, 1954, 256);
// Наближатися до кого-небудь, повзучи або рачки (про людину).
— Іди сюди. Сестра прилізла до брата (Мирний, І, 1954, 206).
2. розм. Приходити куди-небудь, до когось (несхвально).
— Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо, нерадий (Коцюб., II, 1955, 136);
Пригладив я чуба; всовуюсь до паламарки. А дід і не дивиться. Тільки бубонить: — Ич… прилізла… куряча голова… (Мик., Повісті.., 1956, 52).
◊ Прилі́зти в го́лову (на па́м’ять) — те саме, що Забрести́ в го́лову ( див. забріда́ти).
В голову, дивись, то те, то друге й прилізе (Мирний, III, 1954, 184);
Сперечаємося, пригадуємо, що де вичитали, часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (Коцюб., І, 1955, 466).
Значення в інших словниках
- прилазити — прила́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прилазити — -ажу, -азиш і прилізати, -аю, -аєш, недок., прилізти, -зу, -зеш, док. 1》 Наближатися до кого-, чого-небудь, плазуючи (про плазунів). || Наближатися до кого-небудь, повзучи або рачки (про людину). 2》 розм. Приходити куди-небудь, до когось (несхвально). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прилазити — ПРИЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПРИЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. 1. Наближатися до кого-, чого-небудь, плазуючи (про плазунів). Словник української мови у 20 томах
- прилазити — ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
- прилазити — Прилазити, -лажу, -зиш сов. в. прилізти, -лізу, -зеш, гл. Приползать, приползти, прилѣзать, прилѣзть. Прилізла... чорна гадина. Чуб. V. 734. Словник української мови Грінченка