1. Словник української мови в 11 томах

прилиплий

ПРИЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прили́пнути.

Одно тільки виразно ясніє у пітьмі: одрізані пальці Андрія. Три жовтих цурпалки, в оливі, з прилиплим піском (Коцюб., II, 1955, 105);

— Не слухаєш? — вигукнув Василь, струснувши піджаком, наче скидав з нього прилиплий шматок бруду (Хижняк, Невгамовна, 1961, 168);

Людина, що увійшла, не мала змоги розглядіти обличчя і вираз молодиці, що дрижала всім тілом, намагаючись стягти прилиплий до руки мокрий рукав ряднини (Досв., Вибр., 1959, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилиплий — прили́плий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прилиплий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прилипнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прилиплий — ПРИЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прили́пнути. Одно тільки виразно ясніє у пітьмі: одрізані пальці Андрія. Три жовтих цурпалки, в оливі, з прилиплим піском (М. Коцюбинський); – Не слухаєш?... Словник української мови у 20 томах