1. Словник української мови в 11 томах

прилука

ПРИЛУ́КА, и, ж. Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер.

Над заволзькими прилуками кинув [грім] пригорщу вогню… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 70);

Іноді раптом виникне з-посеред ріденьких гайків і прилук справжній буйний ліс з віковічними деревами (Загреб., Європа 45, 1959, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилука — прилу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прилука — -и, ж. Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прилука — ПРИЛУ́КА, и, ж. Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер. Над заволзькими прилуками кинув [грім] пригорщу вогню... (М. Рудь); Іноді раптом виникне з-посеред ріденьких гайків і прилук справжній буйний ліс з віковічними деревами (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. прилука — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
  5. Прилука — Прилу́ка, -ки, -ці (м.) (а не Прилу́ки) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прилука — Прилука, -ки ж. 1) Присоединеніе. К. (Желех). 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. Шух. І. 211. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. Шух. І. 73. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука. Грин. III. 615. Словник української мови Грінченка