1. Словник української мови в 11 томах

примовклий

ПРИМО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до примо́вкнути.

Примовклий і зацікавлений натовп хлопців та дівчат оточив нас (Смолич, День.., 1950, 38);

— А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу (Гончар, Тронка, 1963, 205);

Примовкле море та пахощі квіток злилися в гармонію почуттів (Ле, Вибр., 1939, 303);

*Образно. За шовковий щасливий колос. Що під ноги неситим ліг, За примовклий дитячий голос Ми до суду кличемо їх (Рильський, II, 1960, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примовклий — примо́вклий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. примовклий — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  3. примовклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до примовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. примовклий — ПРИМО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до примо́вкнути. Примовклий і зацікавлений натовп хлопців та дівчат оточив нас (Ю. Смолич); – А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? – думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу (О. Словник української мови у 20 томах