приписаний

ПРИПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приписа́ти.

Товариші писали про те, де його було вбито, як його ховали.. Наостач [наостанку] була приписана якась пісенька (Вас., II, 1959, 470);

Теплоходи і пароплави, приписані до Київського суднобудівного і судноремонтного заводу, стали на зимовий ремонт (Веч. Київ, 10.XII 1968, 1);

— Повелів гетьман, аби всі рудні, всі домниці, усе залізо, котре вже виготовлене, уважати приписаним до гетьманської булави (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 357);

Пишалися [сини] батьком. Росли його славою, вимріяними, приписаними йому подвигами (Мушк., Серце.., 1962, 288);

Швейк після звичайної денної процедури, приписаної лікарем Грінштейном, саме сидів на ліжку, оточений групою схудлих, як хорти, виголоднілих симулянтів (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 69);

*Образно. Я люблю боротьбу: вона пригадує мені життя і існування власних сил.. чи не приписана вона мені вже долею з дитинства? (Коб., І, 1956, 282);

// припи́сано, безос. присудк. сл.

От запис: «Львів. Приміщення таке-то…» І олівцем приписано: «На п’яте письменників загальні збори…» (Рильський, II, 1960, 327);

Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (Шиян, Баланда, 1957, 151);

Суд лікарів був страшним ударом для родини. Хворій заборонено займатися домом і приписано курацію [лікування], сполучену з великими коштами (Кобр., Вибр., 1954, 38).