1. Словник української мови в 11 томах

припочивати

ПРИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Відпочивати.

Але те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав, віддихувався (Март., Тв., 1954, 459);

Домніка припочила трохи, а відтак вступила в сіни (Коб., II, 1956, 125);

Вся сім’я Староміських зараз позасідала до верстатиків.. Всі сиділи, не розгинаючи спини, не досипляючи ночей, ледво [ледве] встигаючи припочити кілька хвилин під час обіду, полуденку і вечері (Фр., III, 1950, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припочивати — припочива́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. припочивати — -аю, -аєш, недок., припочити, -ину, -инеш, док., діал. Відпочивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припочивати — ПРИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Відпочивати. Але те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав, віддихувався (Л. Мартович); Домніка припочила трохи, а відтак вступила в сіни (О. Словник української мови у 20 томах
  4. припочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови