1. Словник української мови в 11 томах

пририхтовувати

ПРИРИХТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що прилашто́вувати 1, 2.

Крісло пририхтував Люципер так, що коли Ісус мав сісти, то мав сі в ланцухи [ланцюги] злапати (Сл. Гр.);

Вони з сином доходять до майже готового містка: ще пририхтувати кілька кругляків, і їдь-посвистуй по місткові та Кузьму хвали (Стельмах. II, 1962, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пририхтовувати — пририхто́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пририхтовувати — -ую, -уєш, недок., пририхтувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що прилаштовувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пририхтовувати — ПРИРИХТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм. Те саме, що прилашто́вувати 1, 2. Крісло пририхтував Люципер так, що коли Ісус мав сісти, то мав сі в ланцухи [ланцюги] злапати (Сл. Словник української мови у 20 томах
  4. пририхтовувати — ПРИЛАШТО́ВУВАТИ (приєднуючи що-небудь до чогось, встановлюючи десь, відповідним чином, робити придатним для нормального користування), ПРИЛА́ДНУВАТИ (ПРИЛАДНО́ВУВАТИ), ПРИПАСО́ВУВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ, ПІДГАНЯ́ТИ, ПРИЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови