1. Словник української мови в 11 томах

присилуваний

ПРИСИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приси́лувати;

// приси́лувано, безос. присудк. сл.

Як її за нелюба присилувано піти — то було перше страшне її нещастя (Гр., І, 1963, 397).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присилуваний — приси́луваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. присилуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до присилувати. || присилувано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присилуваний — ПРИСИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до приси́лувати; // приси́лувано, безос. пред. Як її за нелюба присилувано піти – то було перше страшне її нещастя (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. присилуваний — Приси́луваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)