прискакувати
ПРИСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. Скачучи, наближатися, прибувати куди-небудь, до когось, чогось.
Ялівець Лідор шмигнув з гривастим молодиком у хатину.. За хвилину до них в хатину прискакала, вистукуючи милицею по підлозі, дружина Лідора (Цюпа, Грози.., 1961, 42);
Баба-Хуга прискакала. Заревіла, Засвистіла, Лісовичку снігом вкрила (Іванович, Перебендя.., 1960, 163);
// перев. док. Під’їхати, прибути конем, кіньми.
Як ворон до тебе В віконце закряче, — З-за моря прискаче Козаченько твій! (Пісні та романси.., II, 1956, 13);
Аж ось верхи прискакав Семен з лісу. Він як зліз з коня, як став, мовчазний.., так і захолов (Коцюб., І, 1955, 122);
Коли Йосип Максимович прискакав верхи у Заячий вибалок, там уже було кілька десятків хлопців і дівчаток (Донч., VI, 1957, 57).
ПРИСКА́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРИСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. Стрибком або кількома стрибками наближатися до кого-, чого-небудь.
Я ходила в город годувати кроликів.. Мене знають добре. Дрібні, малесенькі, прискакують безшелесно до мене, утирають свої мохнаті борідки об мої руки (Коб., І, 1956, 220);
Сам [крамар] то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує (Н.-Лев., І, 1956, 59);
// розм. Супроводжувати яку-небудь дію стрибками; пританцьовувати.
Явдоха, виходячи з хати, стала весільної співати, та ще й прискакує (Кв.-Осн., II, 1956, 210).
2. тільки док., розм. Швидко підбігти кудись, до кого-, чого-небудь.
Дивний чоловік прискочив до хлопчини і взяв його на руки… (Фр., V, 1951, 21);
Директор і не глянув на нього, тільки щось писав. Нараз підняв голову, зірвався, прискочив до Миколи, вхопив його за плечі і потермосив із цілої сили (Мак., Вибр., 1954, 68);
Опинившись на поляні, вершник спішно розсідлав коня, ..спритно прискочив до спорохнявілого пня, сховав обріз і крадькома, як олень, помчав через букову гущавину (Галан, Гори.., 1956, 34);
// Раптово, несподівано з’явитися де-небудь; наскочити.
Хто йде, — горох скубне: гребець скубне у жменю.. Прискочить дітвора, — і в пелену смикне… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60);
Поки свисток просвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (Мур., Бук. повість, 1959, 173);
// Швидко прибути, приїхати (про поїзд, екіпаж і т. ін.).
До перону прискочив скорий поїзд і через хвилину помчав далі (Ле, Міжгір’я, 1953, 359).
Значення в інших словниках
- прискакувати — приска́кувати 1 дієслово недоконаного виду наближатися, скачучи приска́кувати 2 дієслово недоконаного виду наближатися, стрибаючи Орфографічний словник української мови
- прискакувати — I -ую, -уєш, недок., прискакати, -ачу, -ачеш, док. Скачучи, наближатися, прибувати куди-небудь, до когось, чогось. || перев. док. Під'їхати, прибути конем, кіньми. II -ую, -уєш, недок., прискочити, -чу, -чиш, док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прискакувати — ПРИСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. Скачучи, наближатися, прибувати куди-небудь, до когось, чогось. Ялівець Лідор шмигнув з гривастим молодиком у хатину .. Словник української мови у 20 томах
- прискакувати — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. Словник синонімів української мови
- прискакувати — Прискакувати, -кую, -єш сов. в. приско́чити, -чу, -чиш, гл. Подскакивать, подскочить къ кому, чему, подбѣгать. Рудч. Ск. II. 30. Прискочив до лави. Драг. 63. Внучка качається по садку білим клубочком: і до нас прискочить, і знов у гущавині зеленій зникне. Словник української мови Грінченка