присоромлювати
ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін.
— Старий твій таким хазяїном у колгоспі став.. Молодих присоромлює, коли що не так (Коцюба, Нові береги, 1959, 381);
Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах? (Грим., Незакінч. роман, 1962, 12);
Данько полегшено зітхнув. Серафима Іванівна не присоромила його, хоча й учився, він найгірше з усіх учнів класу (Мокр., Острів.., 1961, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присоромлювати — присоро́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- присоромлювати — -юю, -юєш, недок., присоромити, -млю, -миш; мн. присоромлять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присоромлювати — ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., кого. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. Данько полегшено зітхнув. Словник української мови у 20 томах
- присоромлювати — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови