1. Словник української мови в 11 томах

приспішник

ПРИСПІ́ШНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2.

Мар’ян підводить зосереджений погляд на економа.. і з притиском говорить: — Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (Стельмах, І, 1962, 523);

Зрозуміли силу Шевченкового слова кати — цар Микола і його приспішники — українські і російські пани (Десняк, II, 1955, 474).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приспішник — приспі́шник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. приспішник — -а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплічник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приспішник — ПРИСПІ́ШНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2. Мар'ян підводить зосереджений погляд на економа .. і з притиском говорить: – Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. приспішник — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл. Словник синонімів української мови