1. Словник української мови в 11 томах

пристрамити

ПРИСТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. пристрамля́ть; док., перех., розм. Те саме, що присоро́мити.

— Пане-директоре! — виступив один.., — що ваші студенти розпустувалися дуже — це правда, тільки того, щоб вони були розбійники — ми не кажемо. І ми прохаємо вас тільки пристрамити їх (Вас., І, 1959, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристрамити — пристрами́ти дієслово доконаного виду присоромити розм. Орфографічний словник української мови
  2. пристрамити — -млю, -миш; мн. пристрамлять; док., перех., розм. Те саме, що присоромити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристрамити — ПРИСТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. пристрамля́ть; док., кого, розм. Те саме, що присоро́мити. – Пане-директоре! – виступив один.., – що ваші студенти розпустувалися дуже – це правда, тільки того, щоб вони були розбійники – ми не кажемо. І ми прохаємо вас тільки пристрамити їх (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. пристрамити — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови