1. Словник української мови в 11 томах

присусіджувати

ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУСІ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., рідко. Привласнюючи щось, приєднувати до свого.

— А в бідної Параски — що?.. Не присусідив Кавун останній загонець поля? — пригадав з другого вікна Клим Загоруйко (Козл., На переломі, 1947, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присусіджувати — присусі́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. присусіджувати — -ую, -уєш, недок., присусідити, -джу, -диш, док., перех., розм., рідко. Привласнюючи щось, приєднувати до свого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присусіджувати — ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУСІ́ДИТИ, джу, диш, док., що, розм., рідко. Привласнюючи щось, приєднувати до свого. – А в бідної Параски – що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? – пригадав з другого вікна Клим Загоруйко (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. присусіджувати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови