присівати
ПРИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. і без додатка.
1. Сіяти що-небудь на додаток до того, що вже посіяне.
Посіяли трішки — та й страшно: Чи зійде?.. чи ще присівати? (Фр., XIII, 1954, 320);
Присіяв [дідок] і гречки ланок, Усе погоріло, пропало (Манж., Тв., 1955, 40).
2. діал. Сіяти, засівати.
Посіяти конопельки Обіщався [кум]. Як сіяв, присівав, Присіваючи, казав (Чуб., V, 1874, 1159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присівати — присіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- присівати — -аю, -аєш і присіювати, -юю, -юєш, недок., присіяти, -ію, -ієш, док., перех. і без додатка. 1》 Сіяти що-небудь на додачу до того, що вже посіяне. 2》 діал. Сіяти, засівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присівати — ПРИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що і без дод. 1. Сіяти що-небудь на додаток до того, що вже посіяне. Посіяли трішки – та й страшно: Чи зійде?.. чи ще присівати? (І. Словник української мови у 20 томах
- присівати — Присіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. присіяти, -сію, -єш, гл. Сѣять, посѣять. Посіяти конопельки обіщався. Як сіяв, присівав, присіваючи, казав... Чуб. V. 1159. Усього дві десятинки присіваємо, а сем'я велика, є кому їсти. Черниг. у. Словник української мови Грінченка