притуплений

ПРИТУ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до притупи́ти.

Висока пшениця сама лягала під руку, серпи гострі, не притуплені (Чаб., Балкан. весна, 1960, 145);

Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (Стельмах, II, 1962, 222);

Нараз щось немов електрична іскра спалахнула в цих сивих, трохи вже притуплених канцелярійною працею очах (Фр., VI, 1951, 157).

2. у знач. прикм., перен. Який послабився, став не таким гострим, сильним (про почуття і т. ін.).

Вона кохала Арсена, якимсь притупленим, але незмінним і невигойним, як давня недуга, почуттям (Дмит., Розлука, 1957, 172);

Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Хотк., І, 1966, 60);

// Який став менш сприйнятливим, нездатним нормально функціонувати.

Пані Шумінська полинула думкою в далеке минуле, десь у хвилини наймолодших, дитинячих літ; відгрібалися вони в притупленій пам’яті, наче то було недавно — ніби вчора (Кобр., Вибр., 1954, 3);

Галявина з її могутніми кленами і ота гама кольорів вразили його розслаблені й притуплені нерви і збудили раптом гостру потребу негайно ж перенести все те на полотно (Коз., Сальвія, 1959, 77);

// Не зовсім чіткий, ясний (про мислення, думки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

притуплений

Значення в інших словниках