1. Словник української мови в 11 томах

прихвалювати

ПРИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хвали́ш, док., перех., розм. Посилено або час від часу хвалити кого —, що-небудь.

— Вона у мене вже газдиня, — прихвалювала Тимофіїха (Черемш., Тв., 1960, 106);

Клим сьорбає запашний гостренький борщ, прихвалює невістку (Горд., II, 1959, 274);

Потрощивши бублики, потяг [суддя] з хати, усе прихваляючи: — От бублики! (Кв.-Осн., II, 1956, 279);

Зараз з трибуни саме промовляв зовсім юний червоноармієць — представник полтавського гарнізону. — Молодця,— прихвалив Цимбал (Гончар, II, 1959, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прихвалювати — прихва́лювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прихвалювати — див. хвалити Словник синонімів Вусика
  3. прихвалювати — -юю, -юєш і рідко прихваляти, -яю, -яєш, недок., прихвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех., розм. Посилено або час від часу хвалити кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прихвалювати — ПРИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хвали́ш, док., кого, що, розм. Посилено або час від часу хвалити кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. прихвалювати — Прихвалювати, -люю, -єш сов. в. прихвалити, -лю, -лиш, гл. Похваливать, похвалить, прихваливать, прихвалить. Зміев. у. «Як питатимуть (на ярмарку), чи добрий, так ти прихвали та ше й забожись». Коли так, вивів, давай прихвалювати та божитись, — люде і купили зараз. Мнж. 146. Словник української мови Грінченка