1. Словник української мови в 11 томах

прицмакувати

ПРИЦМА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмо́кувати.

— Шкода, шкода! — сказав Клим, прицмокуючи (Н.-Лев., III, 1956, 330);

В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв [ожину], прицмокуючи та примовляючи: — Оце посолонцював ягідками, оце посолонцював (Тют., Вир, 1964, 437).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прицмакувати — прицма́кувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прицмакувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмокувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прицмакувати — ПРИЦМА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмо́кувати. – Шкода, шкода! – сказав Клим, прицмакуючи (І. Нечуй-Левицький); В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв [ожину]... Словник української мови у 20 томах
  4. прицмакувати — ЦМО́КАТИ розм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИ розм., ЦМА́КАТИ розм., ПРИЦМА́КУВАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм. — Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Словник синонімів української мови