1. Словник української мови в 11 томах

причепливо

ПРИЧЕ́ПЛИВО, рідко ПРИЧІ́ПЛИВО. Присл. до приче́пливий, причі́пливий 1, 2.

Семен Григорович причепливо оглянув стіл, накритий досвідченим офіціантом (Дмит., Розлука, 1957, 67);

Посміявшись, Степан Іванович заговорив про діла на будові, заговорив, за своїм звичаєм, гостро, я б навіть сказав, причепливо (Жур., Вечір.., 1958, 143);

Кочерга стояв, як завжди, на воротях і причіпливо оглядав човни, які здавали спортсмени (Собко, Матв. затока, 1962, 101);

— Ходім, я вам покажу мої квітки! — сказала Олеся сміливо й причепливо й трохи не потягла його за руку (Н.-Лев., III, 1956, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причепливо — приче́пливо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. причепливо — рідко причіпливо. Присл. до причепливий, причіпливий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причепливо — ПРИЧЕ́ПЛИВО, рідко ПРИЧІ́ПЛИВО. Присл. до приче́пливий, причі́пливий 1, 2. Семен Григорович причепливо оглянув стіл, накритий досвідченим офіціантом (Л. Словник української мови у 20 томах