1. Словник української мови в 11 томах

причетник

ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).

Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Барв., Опов.., 1902, 300);

Роман («Записки причетника» Марка Вовчка) написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (Рад. літ-во, 4, 1957, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причетник — приче́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. причетник — Те саме, що церковнослужитель Словник церковно-обрядової термінології
  3. причетник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  4. причетник — -а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причетник — ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк. Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Словник української мови у 20 томах
  6. причетник — ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея). Словник синонімів української мови
  7. причетник — Приче́тник, -ка м. Участникъ, причастный къ чему человѣкъ. І ти причетник у те діло? Конст. у. Словник української мови Грінченка