приєднувальний
ПРИЄ́ДНУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для приєднування.
Електричний струм підводять до двигуна по гнучкому приєднувальному шнуру (Монтаж і ремонт… 1956, 196).
∆ Приє́днувальний зв’язо́к, грам. — видозміна підрядного або сурядного зв’язку між реченням і приєднувальною конструкцією.
Приєднувальний зв’язок.. — своєрідна, властива переважно розмовній мові видозміна підрядного або сурядного зв’язку, яка полягає в тому, що граматично пов’язані з реченням окремі його частини подаються в інтонаційно-смисловому і позиційному відриві від нього як додаткові елементи висловлення (Сл. лінгв. терм., 1957, 136);
Приє́днувальні констру́кції, грам. — частини речення або окремі неповні речення, які приєднуються до основного як додатковий елемент висловлення.
Найширше виявлені у Шевченка приєднувальні конструкції з сполучниками і , а (Курс Іст. укр. літ. мови. І, 1958, 249).
Значення в інших словниках
- приєднувальний — приє́днувальний прикметник Орфографічний словник української мови
- приєднувальний — -а, -е. Признач. для приєднування. Приєднувальний зв'язок лінгв. — видозміна підрядного або сурядного зв'язку між реченням і приєднувальною конструкцією. Приєднувальні конструкції лінгв. — частини речення або окремі неповні речення, що приєднуються до основного як додатковий елемент висловлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приєднувальний — ПРИЄ́ДНУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для приєднування. Електричний струм підводять до двигуна по гнучкому приєднувальному шнуру (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах