1. Словник української мови в 11 томах

пробуравлений

ПРОБУРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробура́вити;

//

у знач. прикм. На Поділлі довелося [Антанасу] довго відлежуватися — розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (Стельмах, II, 1962, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробуравлений — пробура́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пробуравлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пробуравити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пробуравлений — ПРОБУРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пробура́вити; // у знач. прикм. На Поділлі довелося [Антанасу] довго відлежуватися – розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах