1. Словник української мови в 11 томах

пробурювати

ПРОБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОБУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.

1. перех. Утворювати буром що-небудь (звичайно свердловину).

На величезних масивах, де виявлені поклади руди, пробурюють свердловини (Наука.., 10, 1962, 20);

Розвідувачі нафти пробурили в пісках свердловину, з якої забив фонтан гарячої цілющої мінеральної води (Веч. Київ, 4.VI 1957, 1).

2. тільки док., неперех. Бурити якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробурювати — пробу́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пробурювати — -юю, -юєш, недок., пробурити, -рю, -риш, док. 1》 перех.Утворювати буром що-небудь (звичайно свердловину). 2》 тільки док., неперех. Бурити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пробурювати — ПРОБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОБУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. що. Утворювати буром що-небудь (звичайно свердловину). На величезних масивах, де виявлені поклади руди, пробурюють свердловини (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах