1. Словник української мови в 11 томах

провідець

ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводи́р 2, 3.

Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 86);

Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провідець — прові́дець іменник чоловічого роду проводир рідко Орфографічний словник української мови
  2. провідець — -дця, ч., рідко. Те саме, що проводир 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провідець — ПРОВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводи́р 2, 3. Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. провідець — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови